Ендокринологиня розкрила переваги та ризики датчиків моніторингу глюкози<p>Ендокринологиня Світлана Костецька розповіла про переваги та недоліки датчиків моніторингу глюкози. Пристрої забезпечують безперервний контроль, але можуть викликати шкірні реакції та мати неточності.</p>

Ендокринологиня розкрила переваги та ризики датчиків моніторингу глюкози<p>Ендокринологиня Світлана Костецька розповіла про переваги та недоліки датчиків моніторингу глюкози. Пристрої забезпечують безперервний контроль, але можуть викликати шкірні реакції та мати неточності.</p>

Серед переваг датчиків/сенсорів моніторингу рівня глюкози в крові людини, зокрема, попередження про гіпо-/гіперглікемії та безперервний моніторинг. Проте вони можуть викликати шкірні реакції й можлива втрата сигналу або поломки сенсора. Про це повідомила журналісту УНН ендокринологиня Медичного дому Odrex Світлана Костецька.

Датчики/сенсори моніторингу глюкози – це пристрої, які безперервно вимірюють рівень глюкози в крові або в міжклітинній ридині для того, щоб допомогти людині з діабетом контролювати свій стан й приймати необхідні рішення щодо лікування.

Як працює датчик: принцип дії та установка

Ендокринологиня пояснила, що сенсор — це маленький пристрій, який вводиться під шкіру (найчастіше в ділянку живота або плеча). Він вимірює рівень глюкози в інтерстиціальній рідині (рідина між клітинами), що приблизно відповідає рівню глюкози в крові (з деякою затримкою — 5–10 хв).

"Сигнал передається на приймач, смартфон або інсулінову помпу через Bluetooth або NFC. Установка займає кілька секунд і виконується за допомогою автоматичного аплікатора. Сенсор фіксується на шкірі за допомогою клейкої основи, зазвичай тримається від 7 до 14 днів (залежно від моделі)", - сказала Костецька.

Переваги датчиків/сенсорів моніторингу глюкози порівняно з традиційним вимірюванням цукру

Костецька пояснила, які є переваги датчиків/сенсорів:

• безперервний моніторинг: сенсор вимірює рівень глюкози кожні 1–5 хвилин — це дає повну картину коливань рівня глюкози протягом доби;
• менше проколів пальця: більшість сучасних CGM-систем потребують мінімального або взагалі не потребують капілярної крові для калібрування;
• попередження про гіпо-/гіперглікемії: пристрої можуть надсилати тривожні сигнали при занадто низькому або високому рівні цукру;
• покращення компенсації діабету: пацієнти краще контролюють свій стан, що знижує ризики ускладнень;
• дані для лікаря: доступ до графіків, середніх значень, часу в цільовому діапазоні, тощо — для кращої оцінки ефективності терапії.

Кому рекомендовано використання даних систем

Костецька зазначила, що рекомендовано:

• пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу — незалежно від віку.
• людям з нестабільним перебігом діабету 2 типу, частими гіпоглікеміями або коливаннями глюкози;
• дітям і підліткам з діабетом;
• вагітним жінкам з діабетом;
• пацієнтам на інсулінотерапії (особливо при використанні інсулінових помп);
• активним людям, спортсменам, водіям, що потребують чіткого контролю рівня цукру.

Які є ризики через використання датчиків/сенсорів моніторингу глюкози

• неточність при різких змінах глюкози: інтерстиціальна рідина має затримку порівняно з кров’ю, тому при гіпоглікемії потрібно перевіряти рівень глюкози глюкометром;
• шкірні реакції: подразнення, алергія на клей;
• можливість втрати сигналу або поломки сенсора;
• не для всіх типів діяльності: деякі сенсори можуть відклеюватися при сильному потовиділенні або плаванні.

Источник: УНН

Комментарии