Після несподіваної відставки Якова Смолія в липні 2020 року і призначення Кирила Шевченка на посаду голови Національного банку України, увага ринків зосередилася на долі ключових інструментів грошово-кредитної політики. Багато хто побоювався: чи буде запущено друкарський верстат, ослаблено гривню і принесено в жертву інституційну незалежність НБУ? “Головний виклик – не дати політиці перемогти економіку. І хоча тиск був відчутним, регулятор зумів утримати стратегічну лінію", - зазначає фінансовий аналітик Чеслав Пестюк.

1 липня 2020 року Яків Смолій заявив про «системний політичний тиск», і вже 16 липня Верховна Рада затвердила кандидатуру Кирила Шевченка. Реакція була миттєвою: курс долара підскочив більш ніж на гривню, а Міністерство фінансів відкликало випуск євробондів через побоювання інвесторів. Відставка Смолія поставила під сумнів незалежність центробанку і стала ключовим маркером для МВФ, який буквально місяцем раніше схвалив кредитну програму на $5 млрд.

Шевченко був сприйнятий як компромісна фігура, здатна, на думку Офісу президента, одночасно задовольнити вимоги міжнародних партнерів та внутрішній політичний попит на активнішу роль НБУ в підтримці економіки. Однак такий баланс виявився непростим у реалізації.

Ставка як якір

Одразу після призначення нового глави регулятора ринок очікував пом'якшення монетарної політики. Шевченко на брифінгах заявляв про необхідність активізувати кредитування, а президент Зеленський публічно закликав знижувати ставки. Проте облікова ставка залишилася на рівні 6% до березня 2021 року. Це було важливо: на тлі інфляційних очікувань, що зростають, передчасне пом'якшення могло призвести до відтоку капіталу і посилення девальваційних настроїв.

З весни 2021 року почалося поступове посилення: ставка зросла до 6,5%, потім до 7,5%, а в грудні - до 9%. Така поведінка сигналізувала про прагнення повернути інфляцію в рамки цільового діапазону. "Це був раціональний сигнал ринку. Йшлося не про ускладнення кредитування, а про контроль інфляції", - пояснює Чеслав Пестюк.

Курс гривні та міжнародні резерви

За словами Чеслава Пестюка, попри політичне тло, курс гривні у 2020-2021 роках залишався в межах 27-28,5 грн за долар. НБУ активно згладжував коливання, виходячи на міжбанк і продаючи валюту. У листопаді 2021 року резерви склали $30,6 млрд. Це забезпечувало можливість оперативного реагування на ринкові коливання і зміцнювало довіру.

Показово, що Україна змогла успішно повернутися на ринок єврооблігацій уже в липні 2020 року, розмістивши випуск під 7,25%. Інвестори, таким чином, визнали, що грошово-кредитна політика залишилася передбачуваною, а зміна голови не означає відмову від інфляційного таргетування.

Антикризові заходи та позиція МВФ

В умовах пандемії НБУ активізував надання банкам довгострокового рефінансування на строк до п'яти років. Обсяг цих операцій перевищив 100 млрд грн. Кошти, зокрема, спрямовувалися на фінансування інфраструктурних проєктів, зокрема «Великого будівництва», через держбанки.

Хоча такі дії могли нагадувати емісійне стимулювання, Нацбанк зберігав контроль і прозорість процедур. Міжнародні кредитори, включно з МВФ, дали позитивну оцінку. У серпні 2021 року Фонд підтвердив, що політика НБУ відповідає заявленим цілям щодо інфляції та стабільності.

Протягом 2021 року посилилася напруга між НБУ та Кабміном. Серед іншого обговорювалися перекази прибутку Нацбанку до бюджету та участь у держпрограмах. Закон прямо забороняє НБУ напряму фінансувати дефіцит бюджету, і регулятор дотримувався цієї норми, всупереч критиці з боку уряду. "В умовах невизначеності важливо було зберегти дистанцію від популізму. НБУ показав, що може говорити «ні», коли цього вимагає макроекономічна стабільність", - зазначає Чеслав Пестюк.

Незалежність центробанку залишалася у фокусі спостерігачів. Позиція регулятора з ключових питань (ставка, емісія, інтервенції) не змінилася навіть під тиском. Це стало важливим сигналом для міжнародних інвесторів і рейтингових агентств.

Період 2020-2021 років став тестом на зрілість грошово-кредитної політики в Україні. Попри політичні ризики та зовнішні шоки, НБУ зумів зберегти передбачуваність, прозорість та інституційну стійкість.

Рішення щодо ставки, валютних інтервенцій і відмова від фіскального популізму зміцнили імідж регулятора як незалежного органу. Це підтверджує: професіоналізм і технократичний підхід здатні втримати макроекономічну стабільність навіть в умовах політичного тиску.

«Це не перемога однієї команди - це перемога інституційної логіки над кон'юнктурою», - підсумував Чеслав Пестюк. Основою заслугою регулятора експерт вважає те, що той не дав втягнути себе в політичні ігри, зберігши стійкість економіки та макроекономічної стабільності.

Комментарии